За цей час виробили вже погляд на те, чим хочемо займатися на ділянці, як жити. Із самого початку розуміли, що не хочемо орати чи копати город, не хочемо мати тони картоплі, а треба якось так організувати господарство, щоб воно само росло й одне одного підтримувало.

Дуже радію, коли бачу серед грядок їжаків, коли із землі на мене вискакують жаби чи на каміннях гріються ящірки, коли у дуплах на ділянці висиджують пташенят одуди, а в купі старих гілок живуть горобці. Я хочу, щоб в моєму садку було місце для всіх, щоб там було справжнє розмаїття – і я так зраділа, коли побачила Клуб з його таким же шанобливим ставленням до природи.

Спочатку мене дуже зацікавили вебінари – я бачила, що вони підпорядковані цій же ідеї, цій же меті. Оскільки ділянкою ми займаємося вже декілька років, а до цього і самі дізнавалися і про природні засоби захисту, і про мульчування, і про сидерати, і взагалі про те, як жити в селі гармонійно, а не лише працювати на городі, то не скажу, що я новачок, але нової інформації багато (особливо що стосується ландшафтного дизайну, цікавих рослин, догляду за деревами – ці вебінари були просто шикарні й лектори – найкращі у своїй сфері).

Завдяки Клубу, я вперше замислилася про те, щоб готуватися до майбутніх змін клімату. І саме завдяки Клубу, я хоч трохи починаю розуміти, що можна зробити, бо це праця на роки. І це так приємно – розуміти, що ти власними руками можеш створити навколо себе стійкий, витривалий, сучасний і багатий ландшафт. Чи навіть не ландшафт, а співдружність рослин, комах і тварин.

Приємно бути в одному колі з людьми, які теж думають, як забезпечити біорізноманіття і жити у злагоді з природою. Не знаю, кому як, а мені саме моя ділянка допомогла на початку війни залишитися при відносному нервовому здоров’ї. Тепер хочу їй віддячити. І вірю, що спілкування в Клубі закоханих у сад мені допоможе.